Безпека дітей та запобігання проявам насильства

Відмежовуємо поняття насильства від інших сумісних понять, щоб уберегти дітей

Поговоримо про жорстоке поводження, насильство та булінг.    

До жорсткого поводження відносять будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини.

Жорстоко поводитися з дитиною можуть:

– в сім’ї;

— у школі, дитячій установі;

– в мікросередовищі дитини (близьке оточення, знайомі, «друзі», ін.).

Жорстоке поводження з дітьми можливе у таких відносинах:

-батьки та діти;

-дорослі та діти;

-діти та діти;

-діти – чужі, незнайомці.

До жорсткого поводження з дітьми відносять:

• ігнорування потреб та порушення прав дітей;
• недогляд дітей;
• ізоляція дитини у колективі, родині;
• відсутність проявів батьківської любові, доброти, чуйності;
• насильство;
• брутальність, глузування, неповага до гідности;
• обман дитини;
• нехтування або авторитарний стиль спілкування з дитиною.

За визначенням ВООЗ, насильство є навмисним застосуванням фізичної сили або влади, направлені проти себе, проти іншої особи, групи осіб або спільноти, результатом якого є тілесні ушкодження, смерть, психологічна травма, відхилення в розвитку або різного роду збиток.

У освітньому процесі будь-яку форму насильства називають булінгом [1]. Булінг може бути формою жорстокого поводження з дитиною. Водночас булінг точно є насильством, а насильство й жорстоке поводження пов’язані, але не синоніми. Жорстоке поводження є ширшим та включає насильство. Жорстоке поводження може будуватися на позитивних цілях та бути неусвідомленим, а насильство – ні.

Рекомендації батькам, як запобігти булінгу просто правильно спілкуючись з власною дитиною:

1.Дитина має відчувати себе з вами на одному рівні, як з  другом/подругою. Це сприятиме встановленню довірливих, чесних та відкритих взаємин. Тоді вона/він зможе відверто розповісти вам про свої труднощі та переживання.

2.Під час спілкування з дитиною, намагайтеся розташовуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні з очима дитини.

3.Завжди давайте можливість дитині висловити свої почуття та переживання.

4.Якщо з дитиною щось сталося:

4.1. Проявляйте щире співчуття та інтерес до дитини, не перетворюйте розмови на допит.

4.2. Ставте прості щирі питання, наприклад, «Що сталося?», «Що відбулося?».

4.3. Вислухайте дитину.

4.4. Спробуйте подивитися на ситуацію очима дитини.

5.У повсякденному житті не забувайте питати дитину – Що її подобається, хто її друзі, яку музику ігри вона любить, чого хоче.

6.Щось робіть разом з дитиною, мова не про уроки, а про заняття, яке її подобається.

7.Цікавтеся соціальними мережами та групами, де дитина спілкується [1].

Телефони для протидій булінгу:

Дитяча лінія  – 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00)

Гаряча телефонна лінія щодо булінгу (цькування)  – 116 000 (цілодобово).

Гаряча лінія з питань запобігання насильству  – 116 123 або 0 800 500 335

Уповноважений Верховної Ради з прав людини – 0 800 50 17 20

Уповноважений Президента України з прав дитини  – 044 255 76 75

Центр надання безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103

Національна поліція України  – 102

Єдиний контакт-центр безоплатної правової допомоги за номером  – 0 800 213 103

Гаряча лінія ГО «Ла Страда – Україна» – за номером 0 800 500 225 (для стаціонарного телефона) та 116 111 – (для мобільного)

Харківський міський центр соціальних служб «Довіра» – 705-61-63, 705-61-64

Список використаних літературних джерел:

1.Андрєєнкова В.Л., Байдик В.В., Войцях Т.В., Калашник О.А. та ін. Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти. Навчально-методичний посібник. К.: ФОП Нічога С.О. 2020. 196 с