з Палацом у серціБулінг як явище
Походить слово булінг від англ. «bully» – «хуліган», «забіяка», «задирака», «насильник» [3, с.2]. Булінг у закладах освіти завжди є усвідомленим довготривалим знущання однієї дитини або групи дітей над іншою дитиною, групою дітей. Треба розуміти, що булінг характеризується тривалим прояв агресії кривдника до жертви.
Це знущання (цькування) може бути:
-фізичне – систематичне невнесення травм, побої різного роду;
-психологічне – постійні насмішки, приниження, дій задля сприяння соціальної ізоляції жертви булінгу в закладі освіти);
-сексуальне – жарти сексуального характеру, примус дитини до сексуальних дій, зґвалтування тощо;
-віртуальне або кібербулінг – хейт, цькування в мережі Інтернет через різні електронні пристрої;
-економічний булінг в освітньому закладі – крадіжки, постійне відібрання кишенькових грошей або псування майна, пошкодження речей тощо [2].
За словами харківських дітей, найбільш розповсюдженим видом булінгу є психологічне насильство (61%):
33% – образи і глузування;
19% – використання прізвиськ;
17% – побиття, ляпаси, штовхання;
13% – кібербулінг;
9% – ігнорування та бойкотування;
8% – псування майна [1, с.43].
Сторони булінгу:
Булери або кривдники – ініціатори насилля та цькування, діти, які здійснюють насилля.
Жертви булінгу – діти, над якими здійснюється насильство.
Глядачі (спостерігачі) – діти, які знають про дії кривдника, але не беруть участі в булінгу й мовчки спостерігають.
Ознаки булінгу в закладі освіти. Виявляєте день-у-день у спілкуванні одних і тих самих дітей 2-3 ознак нижче? Тоді, це булінг, а одиничний випадок насильства серед дітей:
1. Повторюваність або постійний характер цькування.
2. Намагання кривдника соціально ізолювати жертву від інших учасників освітнього процесу.
3. Наявність всіх сторін булінгу – булера, жертви булінгу та спостерігачів.
4. Жертва булінгу щось постійно робить проти волі своєму кривднику. Приклад – дитина під примусом віддає кишенькові гроші кривднику чи постійно робить за нього домашні завдання.
5. Постійне заподіяння кривдником психологічної і фізичної шкоди жертви, наприклад, приниження, побої тощо.
6. Переживання страху, тривоги жертвою булінгу в присутності кривдника.
Відмінність булінгу від конфлікту.
Конфлікт – це взаємодія рівних сторін. Булінг – це нападки в чомусь сильнішої дитини на слабку за різними ознаками. У кривдника й жертви булінгу завжди наявна відмінність за фізичними даними, інтелектуальними здібностями, матеріальним станом, соціальними компетенціями, національністю тощо.
Серед найбільш частих причин булінгу в закладах освіти називають зовнішність, висока чи низька навчальна успішність, матеріальне становище, національність, хобі та інтереси [4].
Чинники, які провокують булінг у закладах освіти:
1) особистісні – особливості психіки дітей – булера та жертви;
2) сімейні – відносини булера та жертви в сім’ях ;
3) соціальні – соціальні норми, економічна нерівність, Інтернет тощо. Інші люди, ситуація в країні, уявлення в культурі про певні класи людей можуть давати дітям приводи для булінгу. Зверніть увагу, що у дітей тільки формується психіка, й вони більш піддаються впливу ззовні.
4) ситуативні – у освітньому середовищі створюються умови для прояву булінгу й немає ніякої протидії [2].
Ситуація з булінгом в Україні в цифрах:
В Україні булінг є розповсюдженим у період шкільного навчання [5].
За даними UNICEF в Україні станом на 2019 рік жертвами булінгу є 39% підлітків; 29% підлітків були жертвами кібербулінгу, 67% підлітків стикалися з цією проблемою як жертви, спостерігачі або булери [1].
Потрібно розуміти, що ця цифра може бути значно більшою. Жертви булінгу часто не зізнаються в цьому факті.
Результати анонімного опитування серед дітей шкільного віку за 2021 рік. Учасниками опитування були 209 харківських дітей.
-91% дітей знали, що таке булінг, діти 4-5 класу найменше знали про булінг;
-17% дітей були жертвами булінгу;
-21% жертв булінгу не розповідали про це нікому, 57% дітей розповідали батькам, 19% дітей розповідали друзям, 8% дітей розповідали вчителям;
14% дітей зізналися у постійному булінгу з боку батьків;
-23% дітей були спостерігачами булінгу;
-6,5% дітей визнавали, що були кривдниками;
-57% випадків цькування були в освітньому закладі, лише 24% випадків цькування дітей, що визнали себе жертвами булінгу відбувалося на дворі поза освітнім закладом [1].
Список використаних літературних джерел:
1. Градова Ю.В. Булінг в України: проблема очима дитини. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія Право. 2021. 63. С.41-45.
2. Катеринчук К.В, Мацюк О. Булінг: правові та соціально-психологічні аспекти. Слово Національної школи суддів України. 2020. № 3 (32). С. 113-124.
3. Назарова О.О. Зарубіжний досвід застосування кримінальної відповідальності до осіб, що вчиняють булінг та мобінг. Часопис Київського університету інтелектуальної власності та права. 2023. 3. С.1-8. DOI: https://doi.org/10.32782/chasopyskiivp/2023-3-1
4. Поліщук Г. В. Булінг як сучасна соціально-педагогічна проблема: причини виникнення і шляхи подолання. Вісник Національного університету” Чернігівський колегіум” імені ТГ Шевченка. 2020. 164(8). С.91-95.
