Майстеркласи від педагогів еколого-натуралістичного відділу

Ананас

***

Ананас звичайний належить до одних з найвідоміших та найсмачніших фруктів на планеті. Його плоди споживають у свіжому вигляді, виготовляють з них компоти, сік, джеми, додають до м’яса, використовують у різноманітних салатах. Ананаси є типовим компонентом кухні багатьох тропічних країн, а в сучасному світі широко використовуються в кухнях розвинутих країн, зокрема, без ананасового соку неможливо приготувати такий відомий коктейль, як пінья колада. Походження культурних сортів (Ananas comosus var. comosus) невідоме. Вважають, що дикий вид ананаса з малими плодами та колючим листям (Ananas comosus var. ananassoides) є пращуром культурних сортів. Він походить з Бразилії та Парагваю. Вважають, що одомашнення рослини відбулося у Гвіані. За тисячі років фрукт поширився по усій тропічній та субтропічній Америці. На мові гуарані «ананас» означає — «відмінний фрукт». Європейці познайомилися з ананасами у 1493 році на острові Гваделупа під час другої подорожі Колумба у Новий світ. Існує запис, що король Іспанії Фердинанд спробував ананас. За свідченням історика Петера Мартира, лише один плід не згнив за час подорожі з Америки і був поданий королю. Фердинанд сказав, що це найкраще, з усього що він пробував.[1] Іспанці поширили рослину по тропіках. В Індії ананас з’явився у 1548 році. На Філіппінах у XVI ст. уже виробляли одяг з волокон ананаса. В Австралію ананас прибув з Індії разом з німецькими місіонерами.

Букет з ефіроолійних рослин

***

Літо – пора духмяних трав, які мають цінні ефірні олії. Лікарські ефіроолійні рослини в літню пору набирають свою силу.Монарда, деревій, шавлія прекрасно підійдуть для створення ароматичного букету.Букети з ефіроолійних рослин можуть впливати на настрій та працездатність, знімати втому, стрес, сонливість, покращувати самопочуття та сприяти розумовій концентрації.

Авторка: Світлана Пузєєва, керівник гуртка «Флористика та фітодизайн інтер’єру»

Гіпеаструм

***

Гіпеаструм (Hippeastrum) з родини Амарилісові (Amaryllidaceae). В народі має назву “кімнатна лілія”, за віддалену схожість з ліліями незахищеного грунту. Але, лілія та гіпеаструм мають суттєві відмінності. Їх навіть відносять до різних родин. Лілія – з родини лілійні (Liliaceae). Ареал зростання гіпеаструмів – басейн річки Амазонки. Це багаторічні цибулинні культури. Славиться гіпеаструм своїми розкішними і яскравими квітами та невибагливістю у догляді. Назва, гіпеаструм, в перекладі з грецької “зоряний вершник”. Гіпеаструми можуть цвісти 2 рази на рік. Головна умова для нормального розвитку рослин, багато світла, але не прямі сонячні промені (листя отримає опіки та втратить декоративність).В літню пору добре висаджувати рослину у незахищений грунт, у злегка притінене місце. Полив рослин протягом вегетації помірний, переливу гіпеаструми не люблять. З настанням осені рослини висаджують у горщики та поступово скорочують полив. Півтора місяця цибулини не поливають та знижують температуру (період спокою стимулює рослини до цвітіння). Після періоду спокою та з появою квітконоса, приблизно на 10 см, можна відновити полив. Під час цвітіння на одному квітконосі з’являється від 2 до 5 квіток.Після цвітіння наступає період вегетації. Дуже важливо для цвітіння чергувати періоди спокою з періодами вегетації. Розмножуються гіпеаструми дочірніми цибулинами – “дітками”, які зацвітуть на третій рік. При розмноженні насінням – на 5-7рік. Використовують гіпеаструм для декору інтер’єру, особливо в зимовий період, коли розпочинається цвітіння. З квітів створюють букети та композиції.

Лілія (Lilium) – квітка літа!

***

Лілія (Lilium) – улюблениця садівників. І недаремно, вона завжди окраса саду та має багату історію. Назва рослини із стародавньої кельтської мови перекладається як білизна. Це багаторічні трав’янисті, цибулинні рослини. Сучасний асортимент видів і сортів величезний. Вони відрізняються розміром, формою, забарвленням квітів. Природа подарувала лілії безліч відтінків, проте саме білій лілії надається особливе значення. Біла лілія символізує непорочність, чистоту і невинність. В католицтві біла лілія вважається квіткою Діви Марії.В Іспанії та Італії дівчата, які вперше йдуть до причастя надягають вінки з лілій. У Франції лілія була емблемою королівської влади. В стародавньому Єгипті лілія зустрічається в ієрогліфах. Вона означала свободу та швидкоплинність життя. У Римській імперії лілії зображали на монетах. Вона асоціювалася з розкішшю та витонченістю, вишуканим смаком. Цибулини диких лілій вживають у їжу. Вирощувати сортові лілії нескладно, дотримуючись основних агротехнічних вимог. Ця рослина займає достойне місце в саду.

“ЧЕРСАК ЛІСОВИЙ”

***

Черсак лісовий з родини Жимолостевих. Використовують як декоративну рослину для ландшафтного дизайну в парках, композиціях на присадибних ділянках, а сухі супліддя – у флористиці для складання зимових букетів. Черсак – дворічна рослина. Насіння – важливий ресурс для зимового живлення деяких птахів, а квіти – приваблюють охочих до нектару. Листки утворюють навколо стебла незвичайні пазухи, де накопичується дощова вода та роса, так як історичний ареал місцезростання – південні області Європи зі спекотним літом. Протягом багатьох століть рослину вирощували заради колючих суплідь, які використовували для ворсування тканин (розсчісувати вовняну тканину, перед фарбуванням, щоб рівномірно пофарбувалася), звідси і друга назва – ворсянка. Цікаво, що черсак – єдина рослина, що якнайкраще підходила для обробки тканин. З появою машин, черсак втратив свою популярність. Інше застосування черсак к бджільництві. Колючими супліддями в зимовий час забивали отвори вуликів, щоб не лізли миші. Насіння черсака раніше використовували на корм для екзотичних птахів. Вцілому рослина доволі невибаглива і не потребує особливих умов догляду, тому може гарно себе почувати в різних куточках саду. Еколого-натуралістичний відділ Палацу

МАЛЬВА

***

Квітка мальва – берегиня української оселі, один із символів Батьківщини. Мальва в Україну потрапила з Середньої Азії в XV столітті. Її вирощували ще в Стародавній Греції та в Стародавньому Єгипті. Саме вони були одними з перших квітів, описаних у літературі. Горацій згадував їх як компонент свого харчування, описуючи досить коротко: «Для мене харчем є маслини, цикорій та мальви». Ці рослини здавна вживали в їжу. Солодкі зелені стебла і листя додавали в супи і салати, порошком із сушеного листя посипали різні страви. Незрілі плоди маринували і використовували для приготування перших страв. До речі, в Єгипті і сьогодні готують суп з мальви, який називається мелокія. Також існує багато свідчень того, що під час Голодомору українці, рятуючись від голоду, харчувались, окрім інших диких рослин, і калачиками.

ТРОЯНДА

***

Троянда — багаторічна кущиста рослина з колючими гілками та видовженим листям, листя мають зубчасті краї, і, часто, кілька шипів на нижній частині; квітки бувають прості, махрові, різнокольорові; після цвітіння з’являються плоди (шипшина). Висота троянди досягає до двох метрів. Завдяки багаторічній роботі селекціонерів у всьому світі налічується більше 6 000 сортів троянд. Листя більшості видів троянд 5-15 сантиметрів завдовжки, перисті. Листя, як правило, має зубчасті краї, і часто кілька шипів на нижній частині. Завдяки зусиллям селекціонерів, кожен рік у світі з’являються нові сорти троянд всіх груп – ще більш зимостійкі і квітучі – це підвищує шанси садівників прикрасити свій сад «королевою квітів».

Юка волокниста

***

Юка волокниста або нитчата Ще має назви: Юка колюча, Дерево щастя, Джинсовые дерево, Голка Адама. В природі зустрічається в субтропічній і тропічній зоні Американського континенту. Екзотичний вічнозелений багаторічник. Це рослина пустель і сухих степів, яка зовні нагадує маленьку пальму, легко приживеться у вашому саду. Невибаглива до грунтів і не має серйозних хвороб і шкідників, тому догляд за нею не займе багато часу. Головне для неї- сонячна ділянка. Переваги юки – яскраве цвітіння та вічнозелене декоративне листя. Юка надає ландшафту середземноморський відтінок та природно виглядає на найбільш посушливих територіях. Квіти юки їстівні, у них приємний смак, схожий на квасолю. З кореня виділяють природний червоний барвник. А листя використовували для виготовлення джинсової тканини, канатів, паперу. Навіть сьогодні найякісніші джинси шиють з тканини, що містить хоча б невеличкий відсоток волокна юки. Юка може стати по праву перлиною та окрасою саду.