Будівля була побудована у XVIII ст. для царських осіб, тому тут була облаштована, навіть, тронна зала. Одного разу в будинку зупинялася цариця Катерина ІІ, яка поверталася із свого відомого кримського турне. Пізніше палац почав використовуватися як резиденція харківського губернатора. А у 1804 вона була передана тільки-но створеному Імператорскому університету. Були добудовані нові корпуси та будівлі університетського комплексу. Також додано флігелі із вʼїздом для карет у вигляді тріумфальних арок. У дворі влаштували театр, який працював майже до революції.
На фасаді можна побачити численні меморіальні дошки, присвячені людям, які навчалися або викладали у Харківському університеті. Який, доречі вважався більш прогресивним та вільнодумний, ніж Київський ім. Святого Володимира. Наприклад, композитор Микола Лисенко перевівся до Харкова саме з цієї причини. Та ще й друзів умовив.
Серед відомих осіб, повʼязаних із нашим університетом, можна згадати: нобелівських лауреатів С. Кузнеця, І. Мечникова, Л. Ландау, філолога Потебню, письменника Гулака-Артемовського, історика Багалея. Тут навчався Голова Польскої держави Юзеф Пілсудський та бував Адам Міцкевич.
Сьогодні в історичній будівлі знаходиться Українська інженерно-педагогічна академія.
Віртуальна екскурсія з Євгеном М’якушкіним, культорганізатором відділу туризму, краєзнавства та спорту Палацу